Перекладено на добровольчих засадах для проекту «YogaScience»
Юлією П’ятночко (Валько)
Головний редактор: Дмитро Данилов
Коректори: Вікторія Ляпорова, Руслан Кулєшов.
Дизайн: Олександр Котельніков
Випусковий редактор: Ганна Дев’ята
Друга редакція: Ольга Черемська, Олександр Котельніков

Амрітасіддхі (Amritasiddhi): Тантричний текст буддійського походження, який використовують у практиці хатха-йоґи

Джеймс Маллінсон

3 липня 2016

Джеймс Маллінсон (James Mallinson)

SOAS, Лондонський університет

Jm63@soas.ac.uk

Як і багатьом співавторам цієї праці, мені дуже пощастило, що професор Сандерсон був куратором моєї докторської дисертації, що присвячена критичному аналізу раннього тексту хатха-йоґи «Кхечарівідья» (Khecarīvidyā). Починаючи роботу над текстом і впродовж декількох наступних років, я сподівався, що енциклопедичні знання професора Сандерсона щодо збірки шиваїстських текстів (Śaiva) нададуть нам змогу знайти в ній витоки кхечарі-мудри (khecarīmudrā), головної практики хатха-йоґи згідно Кхечарівідьї (Khecarīvidyā). Однак, попри те, що існує декілька прикладів схожих технік, здається, що в ранніх шиваїстських працях ця практика докладно не описувалася. Протягом наступних років, коли я більш детально вивчав збірку ранніх текстів хатха-йоґи (порівняно з розлогою шиваїстською збіркою, вона дуже маленька, і навіть одна особа може її легко прочитати), я дійшов висновку, що майже всі практики, які відрізняють хатха-йоґу від інших методів йоґи, були унікальними у період їх систематизації. Через це їх опис неможливо знайти у збірці більш ранніх шиваїстських текстів, незважаючи на часті твердження в похідних текстах, що хатха-йоґа сформувалася на основі шиваїстських практик (або «тантри» у широкому значенні).

Проте у збірці текстів хатха-йоґи все ж фігурують поняття тантри.

Кхечарі-мудра, яка є в хатха-йозі, наприклад, також одна з ранніх шиваїстських практик. Коли мене запросили виступити на симпозіумі, організованому в Торонто на честь професора Сандерсона, я вирішив викласти свої доволі невпорядковані думки на цю тему й підготував доповідь під назвою «Шиваїстські ідіоми хатха-йоґи» (Haṭhayoga’s Śaiva Idiom). Я зрозумів безґрунтовність своїх теорій уже вдома, через кілька місяців після симпозіуму.

______________

*Це чорновий варіант статті для публікації в ювілейній збірці для професора Алексіса Сандерсона, що також містить ідеї авторів, які були учасниками симпозіуму в Торонто в березні 2015 р. Збірка редагується Домініком Гудалом, Шаманом Гатлеєм і Гарунаґа Ісааксоном і буде надрукована видавництвом Brill. Я дякую Алексісу Сандерсону, Пітеру Даніелу Шанто й Джейсону Бірчу за те, що читали зі мною різні редакції видань Амрітасіддхі у 2013–2016 роках; Куртісу Шефферу та Леонарду Ван Дер Куїджпу за те, що поділилися зі мною фотографіями роздруківок з копії мікроплівки зі свідченнями С. Професор Шеффер також люб’язно поділився своїм примірником видання тибетського перекладу Амрітасіддхі (Amṛtasiddhi), що подається у свідченні С. Я дякую Вісванату Ґупті за його допомогу у транскрибуванні манускрипту Ґрантха М. Моє нещодавнє вивчення Амрітасіддхі (Amṛtasiddhi) стало можливим завдяки гранту Consolidator Grant Європейської ради досліджень (ERC) для фінансування п’ятирічного Проекту з хатха-йоґи: http://hyp.soas.ac.uk.

Разом із двома колишніми студентами професора Сандерсона, докт. Пітером-Даніелем Шанто й докт. Джейсоном Бірчем,1 я почав читати манускрипт із найбільш раннім текстом, датований XII ст., який містив опис багатьох основних принципів і практик хатха-йоґи – Амрітасіддхі (Amṛtasiddhi). На той момент я вже був знайомий з текстом, завдяки професору Сандерсу та іншим, але з пізніших варіантів манускрипту. Коли ми прочитали раннє писання, то зрозуміли, що Амрітасіддхі укладено в буддійському середовищі в рамках Ваджраяни (Vajrayāna).

Отже, моє визначення хатха-йоґи, що містило шиваїстську ідіому, слід було ще раз переглянути. Можливо, слід говорити про «тантричне підґрунтя». Але я відкладу міркування на цю тему, а в цій короткій роботі зосереджусь на тексті Амрітасіддхі, зокрема на тих його особливостях, які свідчать про те, що він був складений у рамках Ваджраяни. Зараз я готую критичне видання й переклад цього тексту з коментарями докт. Шанто. Ця стаття є результатом нашої спільної роботи.

Незважаючи на те, що наша стаття неповна, я впевнений, що висновки щодо походження тексту, які містяться в ній, обґрунтовані (і подальша робота над текстом надасть додаткові й доповнюючі докази), і що вона доволі важлива для виправдання попередньої публікації. Наступні публікації будуть посилатися на твердження, викладені в цьому унікальному тексті.

Амрітасіддхі (Amṛtasiddhi)

Уперше увагу науковців до важливості Амрітасіддхі привернув професор Куртіс Шеффер (Kurtis Schaeffer) у своїй статті, що була надрукована у 2002 році.2 Я наведу тільки ключові моменти його багатої та глибокої статті. Шеффер зосереджується на тексті манускрипту XII ст.,3 роздруківках фотографій із мікроплівки, якими професор Леонард ван дер Куїджп (Leonard van der Kuijp) поділився зі мною. На час створення мікроплівки манускрипт був у Пекіні, хоча професор Шеффер переконаний, що його повернули до Тибету. Унікальність манускрипту в тому, що він двомовний і має три регістри: санскритський текст, написаний непальським або східно-індійським шрифтом, транслітерація санскриту тибетським рукописним шрифтом і переклад4 на тибетську тибетським курсивним письмом.

Цей манускрипт стосується до того, про що йдеться у позначеннях С. Інші зібрані свідчення тексту значно давніші, ніж С (найдавніші датуються XVII ст. К1) . У них редакція видалила або приховала деякі буддійські особливості, що є в С. Ці докази можна розділити на дві групи.

До першої належить єдиний манускрипт Ґрантха з Державної бібліотеки сходознавства в Майсурі (М2), до другої – сім північно-індійських і непальських манускриптів, два з дослідницького центру Maharaja Man Singh Pustak Prakash у Джодхпурі (J1 та J2 = J) і п’ять з центру непальсько-німецького проекту зі збереження манускриптів (Nepal-German Manuscript Preservation Project). (K1 – K5 = K).5

Текст Амрітасіддхі складається з 292 віршів, розділених на 35 коротких вівек (vivekas)6. Перші десять вівек знайомлять з йоґічним тілом і його складовими. 1–13 вівеки говорять про три методи управління цими складовими (махамудра, махабандха і махаведха – mahāmudrā, mahābandha і mahāvedha), а вівека 14 – про практику (абх’яса – abhyāsa) і варіанти поєднання цих трьох методів. Вівеки 15–18 розповідають про чотири стани шукача, 19–33 – про чотири стани (avasthās) йоґи, а 34–35 – про завершальну трансформацію тіла, що веде до нірвани (nirvāna).7

Амрітасіддхі у традиції хатха-йоґи

Посилання на першоджерела та запозичення.

Амрітасіддхі – це основоположна робота в текстологічній традиції хатха-йоґи.8 Шеффер (2002: 518–519) наводить цитати з неї в «Йоґачінтамані» (Yogacintāmani, близько1600 р. н. е.)9 і «Хатхапрадіпікаджьотсна» (Haṭhapradīpikājyotsnā, 1837 р. н.е.).10 До того ж, кілька текстів хатха-йоґи містять цитати з Амрітасіддхі. У тексті Ґоракшашатака (Gorakṣaśataka), датованому XIII ст., є три піввірші з Амрітасіддхі.11 Вівекамартанда (Vivekamārtanda), що теж найімовірніше написаний у XIII ст., компонує чотири вірші Амрітасіддхі у три.12 Амараугхапрабодха (Amaraughaprabodha), датований XIV ст., містить шість віршів з Амрітасіддхі й переказує їх в інших джерелах.13 Ґоракшайоґашастра (Gorakṣayogaśāstra) (XV ст. або раніше) запозичив два з половиною вірші14 й цитати тексту. Шивасамхіта (Śivasamhitā), датований XV ст., містить найбільше віршів з Амрітасіддхі – 34.15 Хатхайоґапрадипіка (Haṭhapradīpikā) має п’ять піввіршів з Амрітасіддхі, але, можливо, вони запозичені з Амараугхапрабодхи, оскільки всі повторювані уривки є також в цьому тексті. 16

Доктринні інновації

Деякі вчення Амрітасіддхі не мають ранніх згадок і є основою пізніших текстів хатха-йоґи: відтворенідослівно, як зазначено вище, або об’єднані в нові групи. Це можна підсумувати так:

1. Йоґічне тіло

(а) Амрітасіддхі є першим текстом, що проектує на тіло стародавню трійку: сонце, місяць і вогонь. Ідея місяця в черепі, з якого стікає амріта, є в багатьох більш ранніх тантричних текстах, але та, що про сонце в животі, є новою, як і злиття сонця та вогню.

символы-йоги

Місяць

meruśṛṅge sthitaś candro dviraṣṭakalayā yutaḥ |

aharniśaṃ tuṣārābhāṃ sudhāṃ varṣaty adhomukhaḥ ||3.1||

Місяць знаходиться на піку Меру і має 16 цифр. Перевернутий догори вниз, він ллє нектар згори вдень і вночі.

Сонце

madhyamāmūlasaṃsthāne tiṣṭhati sūryamaṇḍalaḥ | kalādvādaśasaṃpūrṇo dīpyamānaḥ svaraśmibhiḥ ||4.1|| ūrdhvaṃ vahati dakṣeṇa tīkṣṇamūrtiḥ prajāpatiḥ | vyāpnoti sakalaṃ dehaṃ nāḍyākāśapathāśritaḥ ||4.2|| grasati candraniryāsaṃ bhramati vāyumaṇḍale | dahati sarvadhātūṃś ca sūryaḥ sarvaśarīrake ||4.3||

2d °pathāśritaḥ ] CK4 ; yathāśritaṃ K3, yathāśritaḥ cett.

3b °maṇḍale ] conj. Szántó; °maṇḍalaiḥ C, °maṇḍalaṃ cett.

«(1) Сфера сонця сяє в основі центрального каналу, довершена 12 “променями”. (2) Володар творінь (Prajāpati) з яскравою зовнішністю рухається вгору по правій стороні. Переміщуючись по пустотах (ākāśapatha) 17 каналів, він пронизує все тіло. (3) Сонце поглинає сік місяця, мандрує в сфері вітру і спалює всі складові у всіх тілах».

Вогонь

kalābhir daśabhir yuktaḥ sūryamaṇḍalamadhyasthaḥ | vasati vastideśe ca vahnir annavipācakaḥ ||5.1||

yo vai vahniḥ sa vai sūryo yaḥ sūryaḥ sa hutāśanaḥ | etāv ekātmakau dṛṣṭau sūkṣmabhedena bheditau ||5.2||

1b °madhyasthaḥ ] conj.; °madhyataḥ CJK2 K3 K4, °madhyagaḥ Y, °madhyata K1

1c vasati vastideśe ] conj.; vasati vatideśe C, vasate vastideśe Y, vasatir asthideśe cett.

2a ekātmakau ] conj. Сандерсон; ekatarau codd.

2d bheditau ] C; bhedinau cett.

«(1) У середині сфери сонця в животі живе вогонь, що перетравлює їжу, і має він десять “рукавів”. (2) Вогонь – це сонце; сонце – це вогонь. Обоє виглядають однаково, [але] трохи відрізняються».

(b) Вживання слова бінду (bindu) у значенні «сім’я», його ототожнення з амрітою, що капає з місяця і яку треба зберегти для життя, а також приналежність і чоловікам, і жінкам – це все нові ідеї, висловлені в Амрітасіддхі і процитовані у пізніших текстах хатха-йоґи.

i. adhaś candrāmṛtaṃ yāti tadā mṛtyur nṛṇāṃ bhavet ||4.11||

11a yāti ] K; yati C, °mṛtaṃ yasya J

«Нектар безсмертя лине з місяця донизу; в результаті людина помирає».

іі. bindupātena vṛddhatvaṃ mṛtyur bhavati dehinām ||21.3|| «Падіння бінду спричиняє старіння людини [і] її смерть».

ііі. sa bindur dvividho jñeyaḥ pauruṣo vanitābhavaḥ |

bījaṃ ca pauruṣaṃ prokta rajaś ca strīsamudbhavam ||7.8|| anayor bāhyayogena sṛṣṭiḥ saṃjāyate nṛṇām. | yadābhyantarato yogas tadā yogīti gīyate ||7.9||

kāmarūpe vased binduḥ kūṭāgārasya koṭare |

pūrṇagiriṃ mudā sparśād vrajati madhyamāpathe ||7.10|| yonimadhye mahākṣetre javāsindūrasannibham | rajo vasati jantūnāṃ devītattvasamāśritam ||7.11|| binduś candramayo jñeyo rajaḥ sūryamayas tathā | anayoḥ saṃgamaḥ sādhyah kūṭāgāre ’tidurghaṭe. ||7.12||

9cd yadābhyantarato yogas tadā yogīti gīyate ] CHPJ; yadā tv abhyantare yogas tadā yogo hi bhaṅyate cett.

10a kāmarūpe ] C; kāmarūpo J

10b kūṭāgārasya° ] em.; kuṭāgārasya C; kūṭādhāraṅya J1 J2 , kūṭādhārasya K1 K2 K5

10d pūrṅagirim ] C (Tibetan transcription); pūrṅagiri cett. ● mudā ] C;

sadā J

10d vrajati ] C; rājanti cett.

11d °samāśritam ] conj. Sanderson; samādhṛtam C, °samāvṛta K , samāvṛtaḥ cett.

12d kūṭāgāre. ] kuṭāgāre C

«(8) Відомо, що бінду буває двох видів: чоловіче та жіноче. Кажуть, що сім’я (bīja) чоловічого роду, а раджас (жіноча репродуктивна рідина) – жіночого. (9) У результаті їх зовнішнього злиття створюються люди. Коли вони зливаються внутрішньо, то одного називають йоґом. (10) Бінду міститься в Kāmarūpa у глибинах багатоповерхового палацу (kūṭāgārasya).18 Після дотику, з насолодою воно йде до Pūrnagiri по центральному каналу. (11) Раджас міститься на великому священному полі в промежині (yonimadhye).

Воно таке червоне, як китайська троянда, і знаходить притулок у божественному елементі (devītattvasamāśritam). (12) Відомо, що бінду (bindu) – з місяця, а раджас – із сонця. Їх злиття має відбуватись у найнедоступнішому багатоповерховому палаці».

(c) Зв’язок між мисленням і диханням вивчався ще з часів «Чхандоґ’я Упанішади» (Chāndogya Upaniṣad). (6.8.2). Амрітасіддхі (Amṛtasiddhi) – перший текст, де йдеться про те, що мислення, дихання й бінду поєднані, і це твердження можна знайти в багатьох пізніших текстах хатха-йоґи.

calaty ayaṃ yadā vāyus tadā binduś calaḥ smṛtaḥ | binduś calati yasyāyaṃ citta tasyaiva cañcalam ||7.17||

17a calaty ayaṃ yadā ] C; yadāyan calate M2 , yadā caṃcalate JK, calaty eṣa yadā YHj

17b calaḥ smrtaḥ ] JKYHj; calaḥ smṛ⌈ta⌉ḥ C, ca cañcalaḥ M2

17c binduś calati yasyāyaṃ ] C; yasyāyan calate binduḥ M2 , yasyāyaṃ calate binduś JK, binduś calati yasyānge˙ YHj

17d tasyaiva ] CKY H J; tasthyai* M2 , tathaiva J

«Коли дихання коливається, бінду рухається; розум того, чиє бінду рухається, неcпокійний».

(d) Три ґрантхи (granthis).

Ідея системи трьох ґрантх Амрітасіддхі – брахми°, вішну° і рудри°, – розташованих уздовж центрального каналу тіла, які має пронизувати махаведха (mahāvedha) (13.10–11), дуже поширена в пізніх текстах хатха-йоґи.19

2. Три практики: махамудра (mahāmudrā), махабандха (mahābandha), махаведха (mahāvedha) (вівеки 11–13).

Ці практики, які включають тілесні позиції та контроль дихання, застосовуються для того, щоб повітря при вдиханні ввійшло до центрального каналу й піднялося вгору. Вони є нововведеннями Амрітасіддхі і подаються у всіх наступних текстах хатха-йоґи, хоча іноді мають інші імена.

3. Чотири авастхи (avasthās)

Чотири авастхи, «стани» або «стадії» практики йоґи (арамбха (ārambha), гхата (ghaṭa), paricaya (парічая), нішпанна (niṣpanna/niṣpatti), наведені в Амрітасіддхі (вівеки 19–33), описані й у багатьох санскритських текстах хатха-йоґи, а також згадуються у старому тексті Горахбані на хінді (шабди 136–139).

Окрім того, у вівеці 14 (абх’яса (abhyāsa) «практика») Амрітасіддхі детально описані, на відміну від інших текстів, внутрішні процеси, спричинені цими методами, у тому числі дихання.

Ознаки буддизму в Амрітасіддхі

У своєму аналізі Амрітасіддхі (2002:521–524) Шеффер підкреслює, що цей текст унікальний серед тибетських буддійських праць, оскільки вважається, що його вчення присвячені дживанмукті (jīvanmukti), «звільненню при житті», і роблять йоґіна подібним до Шиви. Однак, незважаючи на ці шиваїстські ознаки, детальне читання манускрипту С (двомовного свідчення тексту, датованого XII ст.), доводить, що текст був складений в рамках Ваджраяни. Далі в ньому протиставляються його вчення з ученнями інших ваджраянських шкіл, а не шиваїстських.

Наведені нижче приклади свідчать, що манускрипт С в цілому наводить найкраще тлумачення тексту і подає буддійські вчення незмінними. В інших манускриптах саме буддійські доктрини, що містяться в С, або випадково включені, або неправильно трактовані (іноді представлені у викривлених формах), або навмисне змінені чи опущені.

Деякі з ознак буддизму в тексті доволі двозначні та неясні, тому редакторам тексту складно їх зберегти, і це помітно в пізніших свідченнях. Тому існує кілька варіантів термінології Ваджраяни (або буддійських): махамудра (mahāmudrā) (вівеки 11 і 31), ваджрапаньджара (vajrapañjara) (7.26d), джнянасамбхара (jñānasaṃbhāra) (6.9c, 20.2bc), шунья (śūnya) (8.2a, 8.8d, 8.10d, 19.15a, 20.7b, 25.1c), нішпанна (niṣpanna) (19.2c, 31.1c) та абхішека (abhiṣeka) (13.15a). Також в Амрітасіддхі 7.4 згадується таке поняття Ваджраяни, як чотири види насолоди:20

 

символы-йоги

 

ānandā ye prakathyante viramāntāḥ śarīrataḥ |

te ‘pi bindūdbhavāḥ sarve jyotsnā candrabhavā yathā ||7.4||

4c °āntāḥ ] °āṃtā JK

«[Чотири] тілесні насолоди, останньою з яких є [насолода] припинення, сходять з бінду, так, як місячне світло сходить з місяця».

Інші буддійські ознаки тексту, знайдені в С, були навмисне опущені або змінені в пізніших свідченнях. Приклади наведені нижче. Цей список не є вичерпним; імовірно, при подальшому детальному тлумаченні тексту буде знайдено більше прикладів.

1. Чіннамаста (Chinnamastā)

Манускрипт С відкриває вірш сраґдгара манґала (sragdharā mangala) на честь богині Чіннамасти (Chinnamastā):

nābhau śubhrāravindaṃ tadupari vimala maṇḍalaṃ caṇḍaraśmeḥ saṃsārasyaikasārā tribhuvanajananī dharmavartmodayā yā | tasmin madhye trimārge tritayatanudharā chinnamastā praśastā tāṃ vande jñānarūpā maraṇabhayaharā yoginī yogamudrām ||

a śubhrā° ] C; candrā° M2 ● vimalaṃ ] C; vivaraṃ M2

c tasmin ] C; tasyāṃ M ● tri° ] M2 ; tre° C ● chinnamastā praśastā ] C;

cittahasthāṃ praśastāṃ M2

d tāṃ vande jñānarūpāṃ ] C; vande jñānasvarūpāṃ M2

«У зоні пупка лежить білий лотос. На його вершині – чиста куля сонця. У середині, на перетині трьох шляхів, – та, яка є суттю сансари [і] та, яку величають Чіннамастою (Chinnamastā), “та, голова якої відрізана”. Я поклоняюсь їй, тій, що усуває загрозу смерті, йоґині, знаку йоґи».

До XVI ст. Чіннамаста не згадується в небуддійських текстах (Б’юнеманн, 2000:37). Її ваджраянське походження підтвердив Сандерсон (2009:240–241). Він відзначає, що епітет дхармодая (dharmodayā), який згадується в Амрітасіддхі як дхармавартмодая, є «виключно буддистським». Можна заперечити і сказати, що цей манґальський (mangala) вірш доповнив текст після того, як він був відредагований ваджраянською традицією. Вірш також зустрічається в манускрипті Ґрантха М2 – зміненим: ім’я Чіннамасти подається в ньому як Чіттахастха (Cittahasthā), але епітети дхармавартмодая (dharmavartmodayā) і трітаятанудхара (tritayatanudharā) збережені. Раджастанський та непальський манускрипти не містять цього вірша.

2. Чандога (chandoha)

В Амрітасіддхі 1.16, в манускрипті С вживається характерний буддійський термін чандога:21

sāgarāḥ saritas tatra kṣetrāṇi kṣetrapālakāḥ | chandohāḥ puṇyatīrthāni pīṭhāni pīṭhadevatāḥ ||1.16||

16c chandohāḥ ] em.; chandohā C, saṃbhedāḥ M2 JK

«Існують океани, річки, регіони [і] хранителі регіонів; місця збору (чандоги), священні місця, престоли [божеств] і божества престолів».

У шиваїстських текстах чандога вживається як самдога.22 Всі манускрипти, крім С, подають saṃbhedāh, але це невірно. Є припущення, що вони походять від кореня saṃdohāḥ, але переписувач цього не зрозумів.

3. Чотири елементи

Амрітасіддхі 6.2 перелічує чотири фізичні елементи:

pṛthivyādīni catvāri vidhṛtāni pṛthak pṛthak ||6.2||

2a catvāri] C; tattvāni cett.

«Чотири [елементи] – земля і т. д. – розділені [диханням]».

У шиваїстській та інших індуїстських традиціях є п’ять первинних фізичних елементів. Тому наступні манускрипти замінюють чатварі (catvāri) – «чотири» на таттвані (tattvāni) – «елементи».

4. Кутаґара (kūṭāgāra)

Цей термін дуже поширений у ваджраянських працях. Він позначає «багатоповерховий палац» у середині мандали (Регль, 2012:442). Його немає в шиваїстських текстах, і він не зустрічається в пізніших північно-індійських і непальських свідченнях Амрітасіддхі.

7.10ab kāmarūpe vased binduḥ kūṭāgārasya koṭare. |

10a °rūpe ] CM2 ; °rūpo JK

10b kūṭāgārasya ] C, *ūṭāgārasya M2, kūṭādhāraṇya° J, kūṭādhārasya K

«Бінду спочиває в Камарупі (Kāmarūpa) 23, у глибині багатоповерхового палацу».

5. Тріваджра (trivajra)

8.21 в С наводить три ваджри (vajras), тобто типову ваджраянську тріаду: кайя (kāya), вак (vāk) і чітта (citta). В інших джерелах тріваджранам вживається як тріварґанам.

trivajrāṇāṃ samāveśas tadā vai jāyate dhruvam ||8.21||

21c trivajrāṇāṃ ] C; trivargāṇāṃ M2 JK

«Сила всмоктування трьома ваджрами неодмінно зросте».

6. Трікая (trikāya)

Посилання на буддійське визначення трикомпонентного тіла зустрічається в більш пізніх джерелах:

sarvajñatvaṃ trikāyasya sarvajñānāvabodhakam |lakṣaṇaṃ siddhacittasya jñātavya jñānaśālibhiḥ ||29.2||

2a °kāyasya ] C2; °kālasya M2 , °kāryasya JK

2b °bodhakam ] CM2; °bodhanam JK

2c siddhacittasya ] C; siddhivit tasya JK

«Знаючий має володіти всеосяжним знанням, яке дає повне розуміння трикомпонентного тіла. Це ознака того, щомислення опановане».

7. Будда (buddha)

Вірші в С, де вживається (або вживалося архетипічне слово) buddha, змінені в більш пізніх свідченнях.

bindur buddhaḥ śivo bindur bindur viṣṇuh Prajāpatiḥ | binduḥ sarvagato devo bindus trailokyadarpaṇaḥ ||7.15||

15a buddhaḥ ] em.; vṛddhaḥ C, ūrdhvaḥ сett.

«Бінду – це Будда, бінду – це Шива, бінду – це Вішну, володар творінь, бінду – це всюдисущий бог, бінду – цедзеркало трьох світів».

32.3ab tāvad buddho ‘py asiddho ‘sau naraḥ sāṃsāriko mataḥ |

3a buddho ] C; *ddho M2 , ⊔dvo J1 , siddho J2 , vaddho K

«Навіть Будда, доки він [залишається] недосконалий [за допомогою практики, викладеній в Амрітасіддгі], вважається земною людиною».

8. Свадхіштхана (svādhiṣṭhāna) йоґа

В Амрітасіддхі двічі згадується свадхіштхана (svādhiṣṭhāna) йоґа. Цей метод полягає в уявленні себе божеством і є основним у вченнях багатьох ваджраянських текстів (напр. Ґух’ясамаджа (Guhyasamaja) 7.2, де він називається свадхідайватайоґа (svadhidaivatayoga), і Панчакрама (Pañcakrama), третя крама якого називається свадгіштханакрама (svādhiṣṭhānakrama)). У двох віршах Амрітасіддхі, поданих нижче, йдеться про те, що методи свадхіштхана йоґи неефективні. Щоб досягнути цілей йоґи, потрібно слідувати практиці, викладеній в Амрітасіддхі. Пізніші свідчення тексту не містять правильного розуміння поняття свадхіштханена йоґена (svadhiṣṭhanena yogena) і говорять про те, що свадхіштхана (svādhiṣṭhāna) є другою з шести чакр системи, яка описується в багатьох текстах хатха-йоґи (але не в Амрітасіддхі, де немає згадок про чакри (cakras)). yogena в них замінена на mārgeṇa, у спробі використати цей термін для описання шляху в йоґічному тілі.

svādhiṣṭhānena yogena yasya cittaṃ prasādhyate | śilā carvati mohena tṛṣitaḥ khaṃ pibaty api ||8.9||

9a yogena ] C; mārgeṇa M2JK 9b yasya ] JK; yastuś C, yatna M ● prasādhyate ] M2JK; prasādhyati C

«Той, хто намагається контролювати своє мислення за допомогою вигаданої самотужки йоґи, оманливо жує камінь і спрагло п’є небо».

svādhiṣṭhānena yogena na kṣīyete guṇau nṛṇām |

asti mudrā viśeṣeṇa gurumukhābjasaṃbhavā ||10.11||

11a yogena ] C; mārgeṇa M2JK

11b na kṣīyete ] em.; na kṣīyate C, prakṣīyante M2, nākṣipeti JK ● guṇā ] M2; guṇau C, guṇo JK 11c viśeṣeṇa ] CJK; viśeṣād vā M2 11d guru° ] CJK; guror M2 ● °mukhābja° ] C; °vaktrābja°

M2 , °mukhāt tu JK ● °saṃbhavā ] JK; °saṃbhavāṃ C, °saṃbhavāt M2

«Дві [небажані] людські ґуни (guṇas) [раджас (rajas) і тамас (tamas)] не руйнуються вигаданою самотужки йоґою. Існує особлива мудра (mudrā) [для цього], народжена з рота-лотоса гуру».

Висновки

Текст Амрітасіддхі був укладений в ваджраянському буддійському середовищі, і його цільовою аудиторією були інші буддисти Ваджраяни. Його вчення з’явилися пізніше в текстах хатха-йоґи у рамках багатьох небуддійських традицій. Однак це не означає, що сама хатха-йоґа – плід практики ваджраянських буддистів. Я вже писав в інших своїх роботах (наприклад, наводячи контраргументи Маллінсону, 2015), що аскети вдавались до практик хатха-йоґи задовго до їх кодифікації. Амрітасіддхі – перший текст, який перелічив багато окремих технік хатха-йоґи, а тому саме в ньому вперше з’явилися їх назви. Тому Даттатреяйоґашастра (Dattātreyayogaśāstra) – перший текст, в якому практики хатха-йоґи фігурують під назвою хатха – включає техніки, описані в Амрітасіддхі: махамудра (mahāmudra), махабандха (mahābandha), махаведха (mahāvedha) (з незначними відмінностями в методиці). Крім цих фізичних практик, Даттатреяйоґашастра (Dattātreyayogaśāstra) також переймає з Амрітасіддхі теоретичну доктрину чотирьох авастх або стадій йоґи, і показує, що вплив Амрітасіддхі був більш ніж лише термінологічним.24

Оскільки вони наслідують традиції 84 сіддх, вчені встановили зв’язок між ваджраянськими буддистами і йоґами традиції натхів 25, з якими давно асоціювалася практика хатха-йоґи. Походження Амрітасіддхі з Ваджраяни та його цитування в пізніших текстах хатха-йоґи, деякі з яких є надбанням традицій натхів, становлять першу відому доктрину для підтвердження цього зв’язку і стимулюють його подальше дослідження.

Cвідчення Амрітасіддхі

Манускрипти, які зіставлялися

● (С) Бібліотека національностей Палацу культури національностей, Китай. No. 005125 (21). Папір. Непальська і тибетська (письмо і курсив).

● Магараджа Ман Сінг Пустак Пракаш (Maharaja Man Singh Pustak Prakash), Джодхпур

1. (J1) 1242. Папір. Деванаґарі.

2. (J2) 1243. Папір. Деванаґарі.

● Непальсько-німецький проект зі збереження манускриптів (Nepal-German Manuscript Preservation Project). Усі під назвою Амрітасіддхі.

1. (К1) Е655/39. Папір. Деванаґарі.

2. (К2) Е1501/11. Папір. Деванаґарі.

3. (К3) Н232/37. Папір. Неварі.

4. (К4) Е68/7. Папір. Деванаґарі.

5. (К5) Н233/6. Папір. Неварі.

● (М2) Державна бібліотека східних манускриптів, Майсур. D-4342 (ff. 21v-40v). Пальмовий листок. Ґрантха.

Інші співставлені свідчення

● (Y) Йоґачінтамані (Yogacintāmaṇi), ред. Харідас Шарма (Haridās Śarmā), Calcutta Oriental Press, без дати.

● (HJ) Хатхапрадипікаджйотcна (Haṭhapradīpikājyotsnā) – Брахмананда (Brahmānanda), алочанатмак самскаран (ālocanātmak saṃskara) ([гінді), ред. Свамі Магешананд (Svāmī Maheśānand), д-р Бабурам Шярма (Dr Bāburām Śarmā), Джнанашамкар Сахай (Jñānaśamkar Sahāy), Равіндранатх Бодхе (Ravindranāth Bodhe). Лонавла (Lonavla): Kaivalyadhām S.M.Y.M. Саміті, 2002.

Ще не зіставлені манускрипти

1. Державна бібліотека Східних манускриптів, Майсур. D-4341. Папір. Ґрантха.

2. Державна бібліотека східних манускриптів, Майсур. R-2881(n). Пальмовий листок. Ґрантха. Неповний текст.

3. Бібліотека 75278, Адяр. Пальмовий листок. Ґрантха.

4. Східний інститут 7970(b), Барода. Пальмовий листок. Ґрантха.

Посилання на джерела

Першоджерела

Амараугапрабодга (Amaraughaprabodha) Ґоракшанатха (Gorakṣanātha), ред. К. Маллік (K. Mallik) в «Сіддха Сіддханта Паддхаті та інші праці йоґів натхів» (The Siddha Siddhānta Paddhati and Other Works of Nath Yogis). Пуна: Poona Oriental Book House, 1954.

Кадаліманьджюнатхамахатм’ям (Kadalīmañjunāthamāhātmyam), ред. Самбгу Шярма Кадава (Śambhu Śarmā Kadava). Каші: Ґоракша Тілла Йоґа (Gorakṣa Ṭilla Yoga). Прачаріні, 1957.

Кубджікамататантра (Kubjikāmatatantra), версія Кулалікамная (Kulālikāmnāya), ред. Т. Гудріаан (T. Goudriaan) і Дж. Е. Шотерман (J. A. Schoterman). Ляйден: E. J. Brill, 1988.

Ґух’ясамаджатантра (Guhyasamājatantra), ред. Юкеі Матцунага (Yukei Matsunaga). Осака: Toho Shuppan, 1978.

Ґоракшайоґашястра (Gorakṣayogaśāstra). Національні архіви Катманду, 5–332 (Непальсько-німецький проект зі збереження манускриптів 24/44).

Ґоракшашятака (Gorakṣaśataka). Державна бібліотека східних манускриптів, Мадрас. MS No. R 7874.

Ґоракхбані (Gorakhbānī), ред. П. Д. Бадатхваль (P. D. Badathvāl). Праяг: Hindī Sāhity Sammelan, 1960.

Гхерандасамгіта (Gheraṇḍasaṃhitā), ред. і пер. Дж. Маллінсон (J. Mallinson). Нью-Йорк: YogaVidya.com, 2004.

Чхандоґ’я Упанішада (Chāndogya Upaniṣad), ранні «Упанішади». Анотації та переклад, ред. і пер. Патрік Олівелле (Patrick Olivelle). Нью-Йорк, Оксфорд: Oxford University Press, 1998.

Даттатреяйоґашястра (Dattātreyayogaśāstra). Невидана версія Джеймса Маллінсона. 26

Наванатхачарітра (Navanāthacharitra), Ґаурана (Gaurana), ред. К. Рамакрішная (K. Ramakrishnaiya). Серії ТелегуМадраського університету, No.7. Мадрас, 1937.

Нетратантра (Netratantra) з коментарями (Uddyota) Кшемараджи (Kṣemarāja), ред. Мадхусудан Каул Шастрі (Madhusūdan Kaul Śāstrī). KSTS. 46. Шрінагар, 1926.

Паньчакрама в Паньчакрамі (Pañcakrama): Критичне видання санскритського і тибетського текстів зі списком віршів і Факсимільне видання санскритських манускриптів, ред. Кацумі Мімакі (Katsumi Mimaki) і Тору Томабехі (Toru Tomabechi). Токіо: Центр вивчення східно-азіатської культури при ЮНЕСКО, 1994.

Йоґачінтамані (Yogacintāmaṇi), Шиванандасарасваті (Śivānandasarasvatī), ред. Гарідас Шярма (Haridās Śarmā). Калькутта: Calcutta Oriental Press. Без дати публікації.

Вівекамартанда (Vivekamārtaṇḍa) Ґоракшадеви (Gorakṣadeva). Бібліотека східного інституту в м. Барода. No. 4110.

Хатхапрадіпіка (Haṭhapradīpikā), Сватмарами (Svātmārāma), ред. Свамі Діґамбарджі (Svāmī Digambarjī) і д-р Пітамбар Джха (Dr Pītambar Jhā). Лонавла: Kaivalyadhām S.M.Y.M. Саміті, 1970.

Хатхапрадіпікаджйотcна (Haṭhapradīpikājyotsnā), Брагмананда (Brahmānanda), алочанатмак самскаран (ālocanātmak saṃskaraṇ) (гінді), ред. Свамі Магешянанд (Svāmī Maheśānand), д-р Бабурам Шярма (Dr Bāburām Śarmā), Джнянашямкар Сагай (Jñānaśamkar Sahāy), Равіндранатх Бодге (Ravindranāth Bodhe). Лонавла: Kaivalyadhām S.M.Y.M. Саміті, 2002.

Додаткова література

Бірч, Джейсон (Birch, Jason), 2011. «Значення слова хатха (haṭha) в ранній хатха-йозі» (The Meaning of haṭha in early Haṭhayoga), ст. 527–554 в журналі Journal of the American Oriental Society, 131.4.

Бюнеманн, Гудрун (Bühnemann, Gudrun), 2000. «Іконографія індуїстських тантричних божеств, том I. Пантеон Мантрамагодахні (The Iconography of Hindu Tantric Deities volume I. The Pan-theon of the Mantramahodadhi). Гронінген: Egbert Forsten.

Годе, П. К. (Gode, P. K.), 1954. Дослідження історії індійської літератури, том 2 (Studies in Indian Literary History Vol. II). Мумбаї: Bharatiya Vidya Bhavan.

Ісааксон, Гарунаґа і Сферра, Франческо (Isaacson, Harunaga & Sferra, Francesco), 2014. The Sekanirdeśa of Maitreyanātha (Ad-vayavajra) with the Sekanirdeśapañjikā of Rāmapāla. Критичне видання санскритських і тибетських текстів з перекладом на англійську і відтворенням манускриптів (MSS). Співавтори: Клаус-Дітер Матес (Klaus-Dieter Mathes) і Марко Пассаванті (Marco Passavanti). Serie Orientale Roma fondata da Giuseppe Tucci, № 107. Неаполь: Universita degli Studi di Napoli “L’Orientale”.

Маллінсон, Джеймс (Mallinson, James), 2011. «Nāth Saṃpradāya», вступне слово до Енциклопедії індуізму видавництва Brill (Brill’s Encyclopedia of Hinduism), том 3, ред. Кнут A. Якобсен (Knut A. Jacobsen), ст. 407–428. Ляйден: Brill.

—————-.2015. «Щяктизм і хатха-йоґа» (Śāktism and Haṭhayoga), ст.109–140 в «Традиції богинь у тантричному індуїзмі» (Goddess Traditions in Tantric Hinduism), ред. Бджарне Верніке Олесен (Bjarne Wernicke Olesen). Лондон: Routledge.

——————. Готується до друку. «Йоґа і секс: Для чого служить Ваджролі-мудра (Vajrolīmudrā)?» (Yoga and Sex: What is the Purpose of Vajrolīmudrā?) у «Йоґа в процесі трансформації» (Yoga in Transformation), ред. Філіп Маас (Philipp Maas). Відень: V&R unipress.

Рейгл, Девід (Reigle, David), 2012. «Калачакра тантра про садгану і мандалу» (The Kālacakra Tantra on the Sādhana and Maṇḍala), ст. 439–463 в журналі Journal of the Royal Asiatic Society, № 3, 22, 2.

Сандерсон, Алексіс (Sanderson, Alexis), 2009. «Період Шяйви» (The Śaiva Age), ст. 41–349 в «Зародження та розвиток тантризму» (Genesis and Development of Tantrism), ред. Шинго Еіну (Shingo Einoo). Токіо: Інститут cхідної культури, Токійський університет.

Шастрі, В. В. Рамана (Sastri, V. V. Ramana), 1956. «Доктринні культура і традиції Сіддх» (The Doctrinal Culture andTradition of the Siddhas), ст. 300–308 в «Харідас Бхаттачарйя» (Haridas Bhattacharyya) (ред.). «Культурна спадщина Індії» (The Cultural Heritage of India), том 4: «Релігії». Калькутта: Інститут культури Рамакрішни (The Ramakrishna Mission Institute of Culture).

Шеффер, Куртіс Р. (Schaeffer, Kurtis R), 2002. «Досягнення безсмертя: від натхів в Індії до буддистів у Тибеті» (The Attainment of Immortality: from Nāthas in India to Buddhists in Tibet), журнал Journal of Indian Philosophy, т. 30, No. 6. Нідерланди: Springer.

Посилання

1До наших читань приєдналися Сем Граймс, Дівакар Ачар’я, Камілло Формігатті, Ананд Венкаткрішнан і Пол Герстмайер. Я вдячний їм за цінні коментарі.

2Єдина відома мені згадка про текст (крім тих, що в каталогах манускрипту), яка передувала статті Шеффера, зустрічається у Годе 1954: 22 з цитатами з Yogacintāmani.

3Шеффер (2002: 517) говорить, що в колофоні манускрипту зазначена дата, яка «може бути прочитана як 1159 р. н. е.». Прочитання чітке: ekāśītijute [ °jute – це неварський рукописний діалект санскриту °yute] śāke sahāsraike tu phālgune | kṛṣṇāṣṭamyāṃ samāpto ‘yaṃ kṛtvāmṛtasiddhir. mayā || (f. 37v). Восьмий день двох темних тижнів місячного місяця Phālguna у Śāka відповідає 2 квітня 1160 р. н. е. (згідно з розрахунком http://www.cc.kyoto-su.ac.jp/ yanom/pancanga/). Тибетський колофон манускрипту вказує на те, що тибетський переклад належить «Монаху з Б’я [община]» (Bya ban de) Пад ма‘од зер, який працював наприкінці XI ст. Дата створення тексту, наведена в ньому, передує даті появи самого манускрипту.

4Як зазначено в тибетському колофоні манускрипту, це переклад іншого варіанту санскритського тексту, а не того, що подано в манускрипті. У деяких частинах, наприклад, 7.10 і 7.26, переклад відповідає тексту, знайденому в інших свідченнях, але не в С.

5Детальніше ці свідчення наведені в кінці статті.

6Існує 35 вівек у пекінському манускрипті та 38 в інших. Наведена тут нумерація віршів відповідає порядку віршів у С (у ній немає нумерації).

7Вівеки 19–35 розбиті на короткі розділи, присвячені різним темам. У першій вівеці (10–13) наведений перелік тем, про які йдеться в тексті, послідовно до 19-ї вівеки й далі в довільному порядку. Щоб переконатися, потрібно провести більш ґрунтовний аналіз. Але цілком імовірно, що принаймні деякі з останніх вівек були додані пізніше.

8Крім частки «хатха-йоґа», яка зустрічається в ранніх роботах Ваджраяни (Бірч 2011:535–536) та її вченнях, що стали основою більш пізніх текстів хатха-йоґи, в Амрітасіддхі немає згадки про хатху як метод йоґи. Про цей парадокс йтиметься в наступних публікаціях.

9Йоґачінтамані (Yogacintāmaṇi) ст. 13 [AS 6.11, 6.13], ст. 26 [14.4, 14.8–12, 14.16с-19d], ст. 34 [7.25, 7.15, 7.18, 7.8–9, 7.12, 7.5, 7.2cd, 7.3cd, 7.6–7.7, 16с–17d, 7.19ab, 7.17cd, 7.20–24], ст. 39 [32.3–4], ст. 40. [33.1, 34.1], ст. 101 [6.10], 107 [3.1–4, 4.1а–4.2b, 4.4c–4.12d], ст. 112 [5.1, 5.3–4], ст. 213 [25.3c–4d, 26.1–2, 27.1, 28.1, 29.1, 31.3c–4b, 31.5ab, 31.5c–7b (із суттєвими відмінностями), 31.8c–9b, 3.10, 3.12], ст. 218 [15.3a–4b, 16.1ab, 16.2a–3b, 17.1, 17.2ac (з відмінностями), 17.3, 18.1–5, 19.1ab].

10Хатхапрадипікаджьотcна (Haṭhapradīpikājyotsnā) ad 3.100 [AS 7.8c–9d, 7.12, 7.5a-, 7.2cd] і 4.1 [AS 33.1, 32.3–4, 7.23, 34.1, 7.17, 7.20, 7.6с–7d, 7.16cd].

11AS 6.7a–6.8b = GŚ 34a–35b. Цей вірш також є в Gheraṇḍasaṃhitā 5.62.

12AS 7.16–20 ≈ VM 90–92.

13AS 16.1c–2b, 11.3, 11.9cd, 11.3cd, 14.6, 13.5cd, 13.7cd, 19.2 = AP 20, 29, 32cd, 37ab, 38, 39cd, 40ab, 45.

14AS 3.1, 6.11ab, 11.4 = GYŚ 5, 13ab, 17.

15AS 1.15b–1.16d, 1.17c–1.18b, 1.19ab, 3.1–4, 4.3–4, 11.1ab, 11.3cd, 11.4bc, 11.5ab, 11.6, 11.7cd, 12.6, 15.1, 16.1–3, 19.2 = ŚS 2.1b–2.2d, 2.3, 2.4ab, 2.6c–9, 2.11–12, 4.28cd, 4.27ab, 4.27dc, 4.28ab, 4.31, 4.34cb, 4.38, 5.13, 5.17c–5.20b, 3.31.

16AS 11.3, 11.9cd, 19.2 = HP 3.9, 3.13cd, 4.69.

17Це śleṣa: ākāśapatha може також означати «сонячну орбіту в небі».

18Детальніше про kūṭāgāra див. нижче

19Ґрантхи згадуються в багатьох ранніх шиваїстських текстах, деякі списки яких включають ґрантхи брахми, вішну й рудри, але не в такому значенні, як в Амрітасіддхі. Наприклад, у Кубджикамататантрі (Kubjikāmatatantra) 17.61–84 наведено шістнадцять грантх, а в Нетратантрі (Netratantra) 7.22–25 – дванадцять.

20Детальніше щодо чотирьох видів насолод див. Ісааксон і Сферра, 2014.

21Сандерсон 2009:180 н. 436

22Сандерсон: «Така заміна початкового ch- на s-/ś-, мабуть, походить зі східного індіанізму».

23 Махамудратілака (Mahāmudrātilaka) (чорнове видання Staatsbibliothek zu Berlin Preuss. Kulturbesitz Orientabteilung Hs. or. 8711, 17 verso) містить вказівку на те, що тілесна камарупа (Kāmarūpa) розташованаміж бровами.

24Даттатреяйоґашастра (Dattātreyayogaśāstra) є Вайшнавською працею, але вчення про махамудру (mahāmudrā) пов’язує з Бхайравою (вірш 132). Серед інших практик хатха-йоґи, описаних у ній, є також ваджролімудра (vajrolīmudrā), техніка втягування уретри, яка допомогає досягнути майстерності контролю бінду (публікації Маллінсона). Її назва характерна для ваджраянського буддизму. Амрітасіддхі також припускає, що практика ваджролі (vajrolī) була вперше кодифікована саме у ваджраянському тексті.

25Цього немає в ранніх текстах, тому, щоб уникнути непорозумінь, я використовую слово «натх» (Nāth), посилаючись на аскетів, яких зазвичай називали йоґами (yogis aбо jogis) в текстах і нотатках подорожніх, а також на тих, чиї традиції, за винятком ліній Кангапа (Kānhapa) або Кшначар’я (Kṣṇācārya), були згруповані не пізніше XVI ст. у дванадцять пант (panths) або родоводів. Детальніше про Натх Сампрадая (Nāth Saṃpradāya) чит. Маллінсон, 2011.

Ранній і сильний зв’язок між буддійськими і натхівськими традиціями сіддх встановив Шастрі (1956, перше видання 1937). У матеріальних свідченнях, які датуються X–XIV ст. і походять з місцевостей Конкан і Кадрі в Карнатаці (Буйе, 2008: ч.4) і Пангале Каджі в Магараштрі (Дешпанде, 1986), також є вказівка на звязок між ваджраянськими буддистами і натхами та на можливе місце написання Амрітасіддхі. Вірупа (virūpa) або Вірупакша (Virūpakṣa), якому приписуються вчення в колофоні манускрипту, є у всіх тибетських переліках сіддх, у двох ранніх групах дев’яти Натх Декану і Конкану, Телугу Наванатхачарітра (Navanāthacaritra) Гуарани (XV ст.) і Кадаліманьджюнатхамахатм’я (Kadalīmañjunāthamāhātmya) (XVII ст.). Але його немає в жодній наступній групі Натх, а текст початку XVII ст., тибетська Таранатха (Tāranātha), говорить, що Вірупа жив у Махраті, тобто Махараштрі (Темплеман, 1983: 18).

26Це видання було прочитане з професором Алексісом Сандерсоном, Джейсоном Бірчем, Пітером-Даніелем Шанто і Андреа Акрі в Оскфорді. Я вдячний їм за цінні поправки та пропозиції.

Маллинсон Дж. Амрітасіддхі (Amṛtasiddhi): Тантричний текст буддійського походження, який використовують у практиці хатха-йоґи [Електронний ресурс] / Дж. Маллинсон. – Режим доступу.

Mallinson J. The Amrtasiddhi: Haṭhayoga’s tantric Buddhist source text [Електронний ресурс] / J. Mallinson. – Режим доступу.

О новых переводах научных статей, посвященных йоге, в рамках проекта «YogaScience» можно узнать:

1. Подписавшись на наш канал в Telegram

2. На странице YogaScience в Facebook